Разделы

Авто
Бизнес
Болезни
Дом
Защита
Здоровье
Интернет
Компьютеры
Медицина
Науки
Обучение
Общество
Питание
Политика
Производство
Промышленность
Спорт
Техника
Экономика

Джерела фінансування відтворення основних фондів. Капітальні вкладення підприємств. Методи і джерела їх фінансо­вого забезпечення.

 

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

І. Просте відтворення основних засобів – це заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне без збільшення виробничої потужності обладнання. Головним джерелом простого відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин є амортизаційні відрахування.

Ремонт основних фондів — це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей.

Види ремонтів основних засобів:

Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.

Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується

ІІ.Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень їх продуктивності.

Розширене відтворення може здійснюватися у вигляді нового будівництва, технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючих підприємств, модернізації обладнання або його придбання тощо.

Основним джерелом розширеного відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин та самофінансування підприємств є прибуток.

До нового будівництва належить будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі, що здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності.

До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і розширення діючих окремих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення діючих будівель і споруд основного призначення.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого та фізично зношеного устаткування на нове, продуктивніше.

Поновлюються основні виробничі фонди че­рез капітальні інвестиції.

Капітальні вкладення - це інвестиції, спрямовані на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.

Бюджет капітальних витрат -це обрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення.

Він включає такі дані:

* первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду;

* наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

* суму амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;

* орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;

* орієнтовну суму амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби протягом планового періоду;

* вартість основних засобів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового періоду.

 

Джерела фінансування капіталовкладень:

1. Власні фінансові ресурси:

- внески засновників підприємства;

- амортизаційні відрахування;

- прибуток;

- резервний капітал;

2. Залучені фінансові ресурси:

- кредити;

- іноземні інвестиції;

- кошти, отримані від емісії і продажу цінних паперів;

- кошти благодійних фондів;

3. Централізовані фінансові ресурси:

- кошти у державного і місцевого бюджетів;

- кошти позабюджетних фондів.

 

Реальними джерелами фінансування капітальних інвестицій є: прибуток, амортизаційні відрахування, внески засновників та інші ресурси, отримані на безповоротній основі.

Тимчасові джерела фінансування капітальних інвестицій -це фінансові ресурси, залучені на тимчасовій основі, що надалі будуть замінені реальними джерелами фінансування.

Основні форми фінансування капітальних інвестицій:

1. Самофінансування, яке передбачає здійснення капітальних вкладень виключно за рахунок власних (внутрішніх) джерел.

2. Акціонування - форма фінансування, яка використовується для реалізації великомасштабних реальних інвестицій з урахуванням галузевої, регіональної диверсифікації діяльності, із залученням ресурсів кількох інвесторів.

3. Кредитне фінансування- здійснюється з використанням коштів фінансових установ на принципах платності, терміновості, поверненості й передбачає вкладання коштів у реальні об'єкти з високою нормою прибутковості капітальних інвестицій.

4. Лізингове фінансування - форма фінансування в товарній формі, яка передбачає залучення спеціалізованого підприємства (лізингодавця) й перевагами якої є: 100% фінансування капітальних інвестицій, відсутність додаткової застави, оптимізація в оподаткуванні та використанні отриманого обладнання.

5. Змішане фінансування, що базується на різних комбінаціях наведених вище форм і може використовуватися для всіх видів капітальних інвестицій.

 


ТЕМА №9 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА Т.А.М.

 

1.Оцінка фінансового стану підприємства, її необхідність і значення.

2.Показники аналізу фінансового стану.Оцінка ліквідності оборотних активів підприємства. Суть платоспроможності та її оцінка за даними балансу. Показни­ки платоспроможності підприємства. Суть фінансової стійкості підприємства. Система показників фі­нансової стійкості підприємства та її значення.Оцінка рентабельності роботи підприємства. Оцінка фінансового результату від діяльності підприємства. Оцін­ка факторів, що впливають на прибуток. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

 

1 питання. Фінансовий стан підприємстваце комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Метою аналізу фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення економічної ефективності підприємства і виконання на цій основі своїх зобов’язань перед іншими підприємствами, банками, бюджетами і т. д.

 

Основні завдання аналізу фінансового стану підприємства:

1. Дослідження ділової активності підприємства;

2. Дослідження ефективності використання майна підприємства;

3. Дослідження ліквідності і платоспроможності;

4. Оцінка стану підприємства на зовнішніх фінансових ринках.

 

Аналіз фінансового стану підприємства є частиною загального економічного аналізу діяльності підприємства, який складається з 2 взаємопов’язаних розділів:

1.Фінансовий аналіз –це зовнішній аналіз за даними публічної фінансової звітності та бухгалтерського обліку.

2.Управлінський аналіз –це внутрішньогосподарський аналіз за даними управлінського обліку.

Прийоми аналізу фінансового стану підприємства:

1. Горизонтальний аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2. Вертикальний аналіз – визначення структури фінансових показників (згідно фінансової звітності);

3. Трендовий аналіз – визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, що досліджується (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція показника, що досліджується на перспективу);

4. Аналіз відносних показників – це розрахунок відношень між окремими позиціями відповідних форм звітності;

5. Факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів на показник, що досліджується.

Методи аналізу фінансового стану підприємства:

1. Ланцюгових підстановок;

2. Абсолютних і відносних показників;

3. Індексний;

4. Логарифмічний;

5. Інтегральний;

 

Види моделей, що використовуються для аналізу фінансового стану підприємства:

1. Дескриптивні моделі – основні. Вони відповідають на запитання: як це відбувається чи як це найімовірніше може розвиватися далі? Вони лише пояснюють факти, які спостерігалися, чи дають прогноз.

До них належить:

А)побудова системи звітних балансів,

Б) вертикальний і горизонтальний аналіз фінансової звітності,

В) система аналітичних показників.

2. Предикативні – це моделі прогностичного характеру. Наприклад, вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства і для прогнозування в цілому майбутнього стану підприємства. Наприклад: точка беззбитковості, побудова прогнозного фінансового звіту.

3. Нормативні – це моделі, які дають змогу порівняти фактичні результати діяльності підприємства з нормативами.

Форми звітності:

Ф1: „Баланс” – це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає активи, зобов’язання, капітал на встановлену дату.

Ф2: „Звіт про фінансові результати” – це звіт, що містить дані про доходи, витрати і фінансовий результат підприємства за звітні та попередні періоди.

Ф3: „Звіт про рух грошових коштів” – відображає надходження і витрачання коштів у звітному періоді по операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності.

Ф4: „Звіт про власний капітал” – відображає склад і зміни у власному капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Ф5: „Примітки”.

Мета складання фінансової звітності: надати користувачам повну інформацію про фінансовий стан підприємства.

 

Користувачі фінансової звітності підприємства:

1. Внутрішні:

- Правління підприємства;

- Учасники, засновники, власники;

- Менеджери підприємства;

- Інші робітники підприємства.

2. Зовнішні:

З прямим фінансовим інтересом:

- Діючі інвестори;

- Потенційні інвестори;

- Банки.

З непрямим фінансовим інтересом:

- Урядові органи;

- Податкові органи;

- Страхові компанії;

Без фінансового інтересу:

- Органи статистики;

- Аудиторські фірми;

- Суд.

 

Дата публикации:2014-01-23

Просмотров:390

Вернуться в оглавление:

Комментария пока нет...


Имя* (по-русски):
Почта* (e-mail):Не публикуется
Ответить (до 1000 символов):







 

2012-2018 lekcion.ru. За поставленную ссылку спасибо.