Разделы

Авто
Бизнес
Болезни
Дом
Защита
Здоровье
Интернет
Компьютеры
Медицина
Науки
Обучение
Общество
Питание
Политика
Производство
Промышленность
Спорт
Техника
Экономика

Ерозійні та селеві явища у горах

Розвиток ерозії на гірських територіях. В гірських районах, де зростають крутість схилів і кількість опадів, частішає їх зливовий характер, істотно підсилюється прояв водної ерозії. В горах і передгір'ях Кавказу, Карпат, Криму та інших гірських кряжів катастрофічним проявом водної ерозії можуть бути селі.

У давнину масиви гір були вкриті лісами, які попереджували інтенсивний розвиток водної та вітрової ерозії. У XX ст. інтенсивне вирубування лісів призвело до оголення гірських схилів.

Через велику крутість відведені під ріллю ділянки обробляли лише вздовж схилу. На них часто вирощували просапні культури, що обумовило інтенсивний змив і швидку втрату родючих шару ґрунту. Ділянки з втраченою родючістю залишали. Через деякий час їх використовували як пасовища. Внаслідок цього був повністю втрачений дрібнозем і пасовища перетворились на кам'янисті пустелі.

Наприклад, втрати дрібнозему на червоноземних ґрунтах під просапними культурами в Аджарії (Грузія) внаслідок змиву досягають 100 т/га, в Абхазії на схилах 15-20° при вирощуванні тютюну і кукурудзи становлять 300-500 т/га за рік. Значні площі цього району повністю оголені, місцями залишились лише валуни та галька.

В гірських умовах південно-західного Таджикистану на розораному південно-західному схилі з середньо- та сильнозмитими ґрунтами у разі крутості схилу 18-20° було змито 80-90 т/га ґрунту, при крутості 25° - 450 т/га, при крутості 30° - 480 т/га.

Таким чином, на величину змиву істотно впливають крутість та експозиція схилу. Змив дуже зростає при збільшенні крутості схилу, найбільший він, як правило, на схилах південної експозиції, а найменший — північної.

Внаслідок ерозії відбувається опустелювання гірських територій. Отже, на гірських територіях проявляються ті ж чинники розвитку ерозії, що і на рівнинах, однак інтенсивність ерозії тут у 10-20 разів вища через велику крутість схилів та інтенсивні зливові опади, жорсткий вітровий режим, погіршення умов вирощування рослин. На ці природні чинники накладаються антропогенні фактори: вирубування лісів, розорювання крутосхилів, неправильне застосування агротехніки, перевантаження пасовищ на крутосхилах.

Селеві потоки є катастрофічним проявом ерозії в горах. Це нетривалі (інколи миттєві) стрімкі гірські потоки, насичені каменями, галькою, щебенями і дрібноземом, що виникають внаслідок випадання злив в дуже розчленованих, збіднених на рослинний покрив та еродованих басейнах малих рік, струмків, балок. Стрімко опускаючись донизу, нерідко по сухих руслах, і маючи велику гідродинамічну силу, селеві потоки спричиняють велетенські руйнування та втрати в економіці.

Наприклад, у Ферганській долині (Киргизія) 4 травня 1927 р. на околиці селища Шахимардан о 20 годині пройшла злива з градом, що тривала 42 хв. О 21 год. 15 хв. почувся сильний шум, гуркіт, що нагадував артилерійську канонаду. Через 20-30 хв. з вузької ущелини у верхній частині селища з'явилася стіна кам'яно-грязевого потоку заввишки до 15 м. Цим потоком було залито нижню розширену частину селища. У цей час тут знаходилося понад 100 гарб, завантажених вівцями, хлібом та речами домашнього вжитку паломників, що прибули до Шахимардану. Всі підводи було знесено геть селевим потоком. В 30 км нижче селища Вуаділь селевий потік зруйнував головну залізобетонну споруду каналу Алти-Арик, заливши всі зниження та розташовані нижче бавовникові поля, сади і виноградники. О 6 год. 5 травня окремі струмені потоку досягли м. Фергана: багато вулиць було залито шаром грязі в 1 м, загинуло багато коней, ослів, овець, кіз.

В Україні в передгір'ях Карпат, де внаслідок діяльності людини на значних площах гірських схилів було знищено природну рослинність, великої шкоди завдають повені.

Види селевих потоків.Залежно від умов утворення виділяють водокам'яні, грязекамялні та грязеві селі. Водокам'яні потоки звичайно виникають у високих горах, складених інтрузивними породами. З масивами ефузивних і метаморфічних порід пов'язані грязекам'яні селеві потоки. Осадові породи сприяють формуванню грязевих потоків.

Чим інтенсивніша злива, менший селевий басейн і чим більш акумулятивної (лійкоподібної) він форми, тим короткочаснішим буде селевий потік. Потужні і тривалі селеві потоки формуються у великих басейнах з довгими руслами.

Причини виникнення селевих потоків. Селеві потоки руйнівної сили найчастіше утворюються внаслідок інтенсивних злив, що випадають у безлісих сильно-еродованих басейнах, де через денудацію (процес зносу та переносу водою, вітром, під дією сили тяжіння продуктів руйнування гірських порід у понижені ділянки) накопичується багато змитого дрібноземного та кам'янистого матеріалу. Інколи селі утворюються і через тривалі дощі або бурхливе сніготанення.

Утворенню потужних селевих потоків сприяє лійкоподібна форма басейну, основні притоки якого розміщені у вигляді променів, а витоки розташовані на приблизно однаковій відстані від гирла — місця збору селевої маси.

Внаслідок злив до гирла басейнів подовженої форми насамперед надходить стік з найближчих притоків, а згодом і з тих, що розташовані подалі. Більша частина шляху стоку, який надходить з найвіддаленіших притоків, приурочена до головних русел з невеликими нахилами, захаращених уламковим матеріалом, що різко знижує швидкість потоку та зменшує площу одночасного стоку.

Навіть коли злива охоплює весь водозбір подовженої форми, насичені наносами потоки, що швидко стікають по схилах, при негустому розміщенні притоків утворюють низку хвиль. У разі їх густого розміщення ці потоки призводять до плавного підвищення горизонтів і витрат стоку. Чим більша площа басейну витягнутої форми і довше русло, тим менша ймовірність нашарування стоку притоків, розміщених вище, на відклади стоку приток, які знаходяться ближче до гирла русла. За таких умов витрати стоку наростають більш плавно, а повені бувають тривалішими.

У басейнах напівциркоподібної форми всі або більша частина головних притоків розташовуються променеподібно, а витоки розміщуються на приблизно однакових відстанях від гирла. За однакових стрімкості схилів і швидкості потоків найпотужніші їх струмені досягають горловини басейну одночасно. Тому селева маса різних притоків нашаровується одна на одну, що обумовлює різке збільшення її обсягу. Чим більше відношення довжини обводної межі басейну до довжини русла у разі променеподібного розміщення притоків у басейнах напівциркоподібної форми, тим більші втрати селевої маси.

Чим більш захаращене русло селевого басейну кам'янистим матеріалом, тим більшою є небезпека заторів, що надають рухові селевих мас пульсаційного характеру і різко збільшують максимальні витрати потоків. Чим вужча горловина селевого басейну, тим більше селевої маси може в ньому накопичитись, тим потужнішими і більш руйнівними є селеві потоки, що вириваються в міжгірні долини і на рівнини.

На добре задернованих і заліснених схилах селеві потоки не утворюються. Проте залісненим і задернованим мусить бути весь басейн. У деяких басейнах селі можуть сформуватися навіть тоді, коли оголеними є лише верхні частини схилів. Найчастіше селеві потоки спостерігаються в найбільш густо заселених, а тому і найбільш еродованих місцях.

Безпосередньою причиною селевих явищ можуть бути сніготанення, що підсилюється затяжним дощем; дощ, що супроводжується в деяких випадках грозами та градом; злива; прорив озера і т. п. Більше половини селевих потоків спричинюється дощами, а майже третина — зливами.

Заходи, спрямовані проти селевих потоків аналогічні заходам проти водної та вітрової ерозії. Але є й певні особливості. Для Гірського Криму рекомендуються такі заходи, що мають загальне значення і для інших ґрунтово-кліматичних зон:

· регулювання поверхневого стоку на водозборах шляхом задернування, створення системи терас з їх подальшим залісненням;

· затримання уламкового матеріалу обладнанням загат (гребель) по руслах селеносних рік, струмків, ярів і балок;

· скидання надлишків стоку зливових вод (з мінімальним вмістом твердих частинок) з балок у русло річки за допомогою обвалованих каналів;

  • обладнання підпірних стінок у місцях можливих обсипів та зсувів;

· вирівнювання ложа ріки;

· будівництво на особливо небезпечних ділянках кам'яних стінок вздовж русла ріки;

· застосування захисних лісонасаджень у прирусловій частині річкової та яружно-балкової мережі.

Найрадикальнішим протиселевим заходом є регулювання поверхневого стоку на гірських схилах селевих басейнів за допомогою системи терас з їх подальшим залісненням.

Дата публикации:2014-01-23

Просмотров:464

Вернуться в оглавление:

Комментария пока нет...


Имя* (по-русски):
Почта* (e-mail):Не публикуется
Ответить (до 1000 символов):







 

2012-2018 lekcion.ru. За поставленную ссылку спасибо.