Разделы

Авто
Бизнес
Болезни
Дом
Защита
Здоровье
Интернет
Компьютеры
Медицина
Науки
Обучение
Общество
Питание
Политика
Производство
Промышленность
Спорт
Техника
Экономика

Основні принципи

Тема: Ґрунтозахисна система землеробства з контурно-меліоративною організацією території

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва без уваги до небезпеки розвитку ерозійних процесів може призвести і призводить до значної втрати родючості ґрунту, руйнування і виведення з сільськогосподарського користування значних площ, змиву і втрати великої кількості добрив, забруднення рік та водойм, загибелі посівів або помітного зниження врожайності.

Водночас при високому рівні культури землеробства і правильному поєднанні його з проектуванням, будівництвом та експлуатацією водорегулювальних гідротехнічних споруд можна застосовувати складні протиерозійні заходи з високим рівнем ґрунтозахисної, агрономічної та економічної ефективності. У районах з недостатнім і нестійким зволоженням заходи затримання вологи атмосферних опадів — один з основних чинників підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Ці заходи отримали назву сухого землеробства.

Сучасний етап розвитку сільськогосподарського виробництва вимагає підвищення культури землеробства, що обумовлює необхідність переходу від застосування окремих заходів захисту ґрунтів від ерозії до впровадження комплексів протиерозійних заходів. У землевпорядкуванні також відбувається перехід від проектування протиерозійних комплексів для окремих господарств до генеральних схем заходів щодо захисту ґрунтів від ерозії для балкових і річкових водозборів.

В умовах складного рельєфу здійснюється перехід від прямолінійних принципів проектування елементів організації території до контурних. Цей перехід пов'язаний з потребою підвищення агрономічної та ґрунтозахисної ефективності заходів ґрунтозахисного землеробства, застосування смугового вирощування культур і будівництва на ріллі гідротехнічних споруд.

Терміни "контурна організація території", "контурно-смугова організація території", "ґрунтозахисна система землеробства з контурно-меліоративною організацією території" означають, що проектування лінійних елементів організації території або проведення технологічних операцій з обробітку ґрунту, посіву та догляду за культурами здійснюється по кривій, що збігається з напрямком горизонталей чи має допустимі відхилення від них. Для проведення контурної організації території було розроблено відповідну класифікацію форм схилів.

Групою вчених з НАУ, Інституту землеробства УААН і Інституту механізації та електрифікації УААН при проектному забезпеченні Інституту землеустрою УААН та організаційно-економічній підтримці колишнього управління землевпорядкування Міністерства сільського господарства (нині Держкомзем України) було розроблено ґрунтозахисну систему землеробства з контурно-меліоративною організацією території. На основі наукових розробок було створено базову модель такої системи в нинішньому КСП "Заповіт Ілліча" Обухівського р-ну Київської обл. На цій моделі було відпрацьовано комплекси ґрунтозахисних заходів для умов інтенсивного прояву водної ерозії та деградації ґрунтового покриву .

Концепція ґрунтозахисного землеробства з контурно-меліоративною організацією території базується на формуванні в господарствах ерозійно стійких агроландшафтів. З цією метою орні землі поділяються за крутістю схилів на три еколого-технологічні групи; розміщення полів і робочих ділянок з криволінійними межами організовується таким чином, щоб вони вписувались у рельєф; удосконалюється структура посівних площ: з ріллі вилучаються ділянки з крутістю схилів понад 7°, на яких через великі втрати ґрунту звичайне землеробство є нераціональним.

Вирощування інтенсивних культур у польових сівозмінах дозволяється лише на рівних ділянках територій, на ділянках підвищеної крутості схилів створюються ґрунтозахисні сівозміни без просапних культур. На більш крутих схилах при цьому зростає питома вага багаторічних трав. Важливе значення мають затримання і відведення стоку влаштуванням на межах еколого-технологічних груп і робочих ділянок гідротехнічних земляних споруд, водорегулювальних лісосмуг і буферних смуг з багаторічних трав; забезпечення відтворення родючості ґрунту використанням усіх наявних органічних добрив і пожнивних решток в інтенсивних польових сівозмінах та завдяки збільшенню питомої ваги багаторічних трав у ґрунтозахисних сівозмінах.

Диференціація земель на еколого-технологічні групи розрахована на їх використання з урахуванням крутості схилів. Крім орних угідь, її розроблено також для сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень.

Згідно з цією концепцією орні землі поділяються на такі групи.

Перша еколого-технологічна група земельз крутістю схилів 0—3° — на ній організуються інтенсивні польові сівозміни, в яких сконцентровані всі просапні культури, що вирощуються за інтенсивними технологіями. Така реорганізація землеробства потребувала зміни структури посівних площ, тому що питома вага в господарствах просапних культур повинна була обумовлюватись насамперед наявністю земель даної групи. Господарства з більшою питомою вагою цієї групи повинні мати вищий питомий відсоток просапних культур. У господарствах з дуже пересіченим рельєфом передбачається зменшення питомої частки просапних і збільшення культур густого посіву (зернових колосових і багаторічних трав). Це обумовлено різною ґрунтозахисною ефективністю цих культур. На землях даної групи в інтенсивних польових сівозмінах слід дотримуватись вимог науково обґрунтованого чергування культур. На таких землях зменшуються площі багаторічних трав або вони виключаються взагалі. Для відтворення родючості ґрунту збільшують норми внесення органічних і мінеральних добрив за рахунок другої та третьої еколого-технологічних груп.

Друга технологічна група земельмістить в собі ділянки з крутістю схилів 3—7°. На ній організуються ґрунтозахисні сівозміни з багаторічними травами і без просапних культур. Посіви багаторічних трав разом з внесенням мінеральних добрив дозволяють проводити розширене відтворення гумусу і потенційної родючості ґрунту. Багаторічні трави — найефективніші ґрунтозахисні культури. Крім них, у сівозмінах вирощують культури густого посіву, що порівняно з просапними культурами мають вищу ґрунтозахисну ефективність, — озимі та ярі зернові, однорічні трави.

Третя еколого-технологічна групаохоплює орні землі з крутістю схилів понад 7°. Ділянки цих земель засівають багаторічними травами і вилучають з ріллі. Вони перетворюються на штучні сіножаті з сіяних багаторічних трав. Такі посіви найпродуктивніші на середньо- та сильно-еродованих ґрунтах. Потенційна родючість на цих землях відтворюється за рахунок кореневих систем і поверхневих решток багаторічних трав, а також завдяки внесенню мінеральних добрив.

У процесі землевпорядкування здійснюється перехід від прямолінійної до контурної організації території з розміщенням сівозмін, полів і робочих ділянок, доріг, полезахисних лісосмуг та інших елементів організації території з максимальним наближенням до напрямку горизонталей або з допустимим відхиленням від них.

Лінійні елементи організації території служать водночас і напрямними лініями обробітку (НЛО) ґрунту. Ними можуть бути: межа поля, дорога, смуга залуження, лісосмуга, вал-тераса, вал-дорога, вал-канава, межа смуги у разі смугового розміщення культур.

У базовій моделі одна еколого-технологічна група відокремлюється від іншої гідротехнічними протиерозійними спорудами, водорегулювальними лісосмугами, буферними смугами з багаторічних трав. Безпечне скидання стоку повеневих і зливових вод здійснюється через залужені водостоки та лотки-швидкотоки.

Згідно з ґрунтозахисною системою землеробства, у процесі землевпорядкування планують ремонт земель — засипання та виположування ярів, зарівнювання промивин. Засипання проводиться тоді, коли яр вклинюється в орні землі. У такому випадку гідротехнічними спорудами відводять стік, а з резерву наявного ґрунту засипають яр, покриваючи його зверху гумусованим шаром. Виположування ярів здійснюють на природних кормових угіддях. Засипання та виположування ярів дозволяють об'єднати окремі робочі ділянки ріллі, розділені ярами, в один масив, одне поле.

На контурних полях першої ЕТГ застосовується ґрунтозахисна агротехніка — плоскорізний, чизельний та інший обробіток ґрунту за напрямком горизонталей, щілювання ґрунту на схилах 1—3°. На полях другої ЕТГ також застосовується ґрунтозахисний обробіток у поєднанні з мульчуванням ґрунту соломою та іншими пожнивними рештками. Така агротехніка попереджує змивання ґрунту, зберігає родючість, а разом з заходами щодо її відтворення стабілізує стійкість землеробства.

Додаткове затримання 400—600 м3 вологи опадів, перехоплення і відвід лишків стоку валами-терасами, водорегулювальними лісосмугами, буферними смугами з багаторічних трав підвищує протиерозійну стійкість і продуктивність ділянок, що знаходяться на схилі нижче, — ділянок третьої ЕТГ і природних кормових угідь. Ґрунтозахисна система передбачає контурну організацію території на природних кормових угіддях та їх меліорацію: загортання промивин, докорінне і поверхневе поліпшення травостою.

Освоєння ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території забезпечує захист ґрунтів від ерозії та інших чинників деградації ґрунтового покриву розширене відтворення родючості, формування екологічно стійких агроландшафтів, підвищення врожайності вирощуваних культур і валового збору сільськогосподарської продукції.

Отже, суть ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною меліорацією території — диференційоване використання земельних ресурсів і повніше урахування біологічних особливостей вирощуваних культур.

Дата публикации:2014-01-23

Просмотров:478

Вернуться в оглавление:

Комментария пока нет...


Имя* (по-русски):
Почта* (e-mail):Не публикуется
Ответить (до 1000 символов):







 

2012-2018 lekcion.ru. За поставленную ссылку спасибо.