Разделы

Авто
Бизнес
Болезни
Дом
Защита
Здоровье
Интернет
Компьютеры
Медицина
Науки
Обучение
Общество
Питание
Политика
Производство
Промышленность
Спорт
Техника
Экономика

Відтворення гумусу в ґрунті

Систематичні спостереження за станом гумусу в ґрунтах агроценозів дають змогу виявити річні цикли його вмісту. Встановлено, що кількість гумусу у ґрунті протягом року не є постійною: найбільше його міститься навесні, найменше — під час збирання врожаю, втрати наполовину відновлюються восени, і навесні цикл замикається.

Для орного шару чорнозему типового середньо-суглинкового Київської обл. річне коливання вмісту гумусу становило 0,27 %. Для того ж ґрунту заповідника "Михайлівська Цілина" воно дорівнювало 1,3 %, а для чорнозему південного Миколаївської обл. - 0,17%.

Річні цикли вмісту гумусу вдалося виявити на тривалих фонах систематичного безплужного обробітку ґрунту. На фоні оранки вони згладжуються і помітити їх важко. Якщо розглянути річні цикли вмісту гумусу в ґрунті в стаціонарному досліді Новоодеської держсортодільниці, то результати будуть такі: на 28-річних фонах мілкого безполицевого обробітку ґрунту коливання вмісту гумусу становили 0,17%, у варіантах із комбінованим обробітком ґрунту — 0,09, при систематичній оранці — 0,04%. Це свідчить,що в природі існує механізм саморегуляції гумусового стану ґрунту. Чим вища амплітуда річного циклу вмісту гумусу у ґрунті, тим більша здатність цього ґрунту до саморегуляції гумусного стану. При систематичному обробітку ґрунту з обертанням скиби він втрачає здатність до саморегуляції.

При зменшенні вмісту гумусу в ґрунті від весни до кінця літа (збирання врожаю) на 0,27% у ґрунті виділяється багато енергії, що концентрується у вирощеній біомасі. В той же час у ґрунті зменшується вміст органічної речовини на 8- 6 т/га. У зв'язку з цим виникає питання: як ґрунт відновлює втрачену енергію?

Встановлено, що гетеротрофні організми, у тому числі і мікроорганізми, мають майже всі ті самі механізми фіксації вуглекислоти, що і автотрофи, за виключенням рибульозо-1,5-дифосфаткарбоксилазної реакції. Принциповою різницею процесів фіксації вуглекислоти у автотрофів і гетеротрофів є використовувані ними для цієї мети джерела енергії. Автотрофи використовують енергію, що вивільнюється у процесі фотолізу води, гетеротрофи — енергію окиснення органічних сполук. Нині відомо, що гетеротрофні організми можуть здійснювати понад 20 реакцій карбоксилювання. Ці реакції діляться на три групи: такі, що відбуваються за рахунок енергії аденозинтрифосфату кальцію (АТФ); такі, що відбуваються за рахунок енергії відновлених форм піримідин-нуклеотидів, і такі, що не потребують енергії ззовні. Вміст АТФ у ґрунті різний залежно від обробітку та рівня удобрення:

Обробіток Удобрення Глибина відбору ґрунту, см Вміст АТФ, 10-8 г/г ґрунту Теплотворність ґрунту, Дж/г
Оранка на різну глибину Контроль   12 т/га гною + N78Р70К78 0-10 20-30 0-10 20-30 2,4 6,0 5,9 2,9 18,4 16,1 19,8 14,7
Безплужний на різну глибину Контроль   12 т/га гною + N78Р70К78 0-10 20-30 0-10 20-30 0,6 9,9 2,7 1,0 20,7 14,2 23,6 18,3

І іони НСО3, і СО2 беруть участь у реакціях карбоксилювання: іони НСО3 — в АТФ-залежних реакціях, що не потребують надходження енергії ззовні, газоподібний СО2 — у реакціях, залежних від нікотинаміддинуклеотиду Н2 (НАДН2) та нікотинамід-динуклеотидфосфату Н2 (НАДФН2).

Вуглекислота, що використовується в реакціях карбоксилювання у тканинах гетеротрофного організму, бере участь у біосинтезі жирних кислот, ліпідів, багатьох амінокислот, білків; в синтезі вуглеводів, утворенні пуринових і піримідинових основ (нуклеотидів і нуклеїнових кислот) та інших процесах обміну речовин.

Процеси фіксації вуглекислоти можуть здійснюватися з різною швидкістю. Основними чинниками, що впливають на інтенсивність цих процесів, є: концентрація і співвідношення в середовищі НСО3 та СО2; рН середовища; концентрація іонів металів, активаторів або інгібіторів карбоксилаз; міра забезпеченості клітин джерелами енергії (АТФ, НАДН2, НАДФН2), активність карбоксилаз і концентрація їх коферментів (біотину, нікотинаміну, тетрагідрофолату, вітамінів В6 та ВІ2 і К).

Інтенсивність фіксації вуглекислоти мікрофлорою ґрунту залежить від населеності ґрунту мікрофлорою, її видового складу, способу обробітку і удобрення. Вона залежить також від наявності енергії, фіксованої в органічних добривах і акумульованої мікроорганізмами у формі АТФ.

Результати вимірювань інтенсивності асиміляції вуглекислоти з міченою радіоактивним ізотопом С-14 мікрофлорою ґрунту показують, що ця інтенсивність зменшується в ряду від чорноземів типових до південних і узгоджується з вмістом гумусу та заселенням ґрунту мікрофлорою.

У варіантах з оранкою незалежно від підтипу чорнозему максимальна інтенсивність асиміляції вуглекислоти спостерігається на глибині 20-30 см.

При безполицевому обробітку в чорноземі типовому найбільше засвоєння СО2 характерне для верхнього 10-сантиметрового шару. В чорноземі звичайному та південному максимум асиміляції властивий шару 10-20 см, що пояснюється більш жорстким гідротермічним режимом цих ґрунтів. Для шару 0-30 см інтенсивність асиміляції СО2 у варіантах з безплужним обробітком вища, ніж на оранці. Це свідчить про більшу чисельність та кращі умови життєдіяльності автотрофних і гетеротрофних мікроорганізмів під час обробітку ґрунту без обороту скиби.

Засвоєння С02 мікроорганізмами ґрунту не є постійним у часі. На чорноземі звичайному у верхній (0-10 см) та нижній (20-30 см) частинах оброблюваного шару ґрунту інтенсивність асиміляції вуглекислоти є високою навесні. Влітку цей показник знижується, а восени зростає знову.

Певний інтерес викликають дані, що тривале застосування добрив знижує інтенсивність засвоєння СО2 в 1,2-1,4 рази порівняно з варіантами без добрив. Це обумовлено збільшенням чисельності та кращим розвитком гетеротрофних мікроорганізмів в ґрунті удобрених варіантів внаслідок більшого надходження свіжої органічної речовини з добривами та рослинними рештками.

Вуглець вуглекислоти асимілюється різними класами органічних сполук живих клітин. Частка фракції білків і нуклеїнових кислот становить 30-42%, на фракцію, що крім цих компонентів містить також ліпіди, припадає 31-47 % загальної кількості СО2. Отже, вуглець вуглекислоти ґрунту і ґрунтового повітря бере участь у процесах утворення біомаси ґрунту, включаючись у низку органічних сполук.

Вуглець вуглекислоти бере участь у процесах гумусоутворення, включаючись з NaНСО3 як у загальний органічний вуглець ґрунту, так і у фракції гумінових кислот і фульвокислот. Накопичення міченого вуглецю 14С вуглекислоти загальним органічним вуглецем ґрунту і фракцією фульвокислот інтенсивніше відбувається у варіантах з безполицевим обробітком порівняно з оранкою. збільшення часу на реакції між вуглекислотою та органічною речовиною ґрунту від 4 годин до 3 та 10 діб обумовлює зниження вмісту мітки14С у фракціях загального органічного вуглецю та фульвокислот і накопичення її у фракції гумінових кислот. Це пов'язано з конденсацією фульвокислот і переходом їх у гумінові кислоти, а також заміною карбоксилів на азотомісткі функціональні групи.

Отже, вуглець вуглекислоти ґрунту та ґрунтового повітря бере активну участь в утворенні гумусових речовин ґрунту. Спочатку він фіксується гетеротрофними організмами, що використовують його для побудови власного тіла. Цей процес відбувається протягом декількох годин. Накопичення мітки в гумусових речовинах відбувається повільніше — за декілька діб, при цьому вміст її зростає спочатку в фульвокислотах, а потім вона переходить до гумінових кислот.

Асиміляція вуглекислоти ґрунтового повітря — одна з прибуткових статей механізму саморегуляції родючості ґрунту.

Дата публикации:2014-01-23

Просмотров:631

Вернуться в оглавление:

Комментария пока нет...


Имя* (по-русски):
Почта* (e-mail):Не публикуется
Ответить (до 1000 символов):







 

2012-2018 lekcion.ru. За поставленную ссылку спасибо.