Разделы

Авто
Бизнес
Болезни
Дом
Защита
Здоровье
Интернет
Компьютеры
Медицина
Науки
Обучение
Общество
Питание
Политика
Производство
Промышленность
Спорт
Техника
Экономика

Охорона ґрунтів від забруднення агрохімікатами

Тема: Боротьба із забрудненням ґрунтового покриву

Боротьба із забрудненнями грунтів як дуже важлива проблема сьогодення вирішується в Україні двома шляхами. Перший з них — попереджувальні (профілактичні) заходи, які не допускають надходження токсикантів у грунт, другий — очищення ґрунту від тих токсичних речовин, що вже потрапили до нього.

Реальні можливості вирішення проблеми охорони грунтів полягають у комплексному підході до охорони навколишнього середовища у цілому. Такий підхід передбачає насамперед реконструкцію старих підприємств, перехід на маловідхідні або безвідходні технології, створення систем очисних споруд і скидання вод і продуктів згоряння, використання технічних вод по системі замкнутого циклу, строге нормування при використанні пестицидів, добрив, меліорантів, повсюдний еколого-токсикологічний контроль і т. ін. Слід не забувати, що заходи, спрямовані на обмеження забруднення грунтів, сприяють зменшенню забруднення всієї біосфери.

Інтенсифікація землеробства збільшує можливості забруднення ґрунтів залишками добрив, отрутохімікатів, гербіцидів та іншими токсикантами. Наявність токсичних речовин у ґрунті супроводжується їх накопиченням у продовольчих культурах, кормах, поверхневих і підґрунтових водах. Тому потрібен чіткий контроль за правильним використанням добрив, пестицидів, хімічних меліорантів.

Застосування мінеральних добрив регламентується агротехнічними і гігієнічними нормативами: нормою добрив на одиницю площі і співвідношенням поживних елементів для окремих культур, строками і способами внесення, максимально припустимим рівнем нітратів і нітритів у продукції рослинництва.

Нині розроблено чимало заходів землеробства, при яких не виникає надлишку нітратів у ґрунті. Як показує практика, серед зовнішніх чинників накопичення нітратів у продукції рослинництва головну роль відіграє рівень азотного живлення рослин. Надмірно високі дози азотних добрив здатні збільшити вміст нітратів у рослинах у 1,5—8 разів порівняно з варіантами нормального удобрення. Тому азотні добрива слід вносити за оптимальними нормами, які слід коректувати відповідно із запасами мінеральних форм азоту в ґрунті.

ІГА УААН розроблено рекомендації щодо еколого-токсикологічного регламентування використання добрив, згідно з якими передбачається вносити не більше 140 кг/га азоту під озиму пшеницю (160 кг при зрошенні), 100 — під озиме жито і ярий ячмінь, 120 —кукурудзу (180 при зрошенні), 65 — гречку, 75 — просо, 170 — рис, 160 — цукровий буряк, 120 — картоплю, 90 — томати (120 при зрошенні), 60 — огірки і столові буряки, 60 кг/га азоту — під моркву.

Слід дотримуватись принципу збалансованого живлення між макро- і мікроелементами. В умовах підвищеної небезпеки накопичення нітратів у продукції рослинництва слід збільшити дози фосфору та калію і вносити мікроелементи — молібден, мідь і манган, які активізують ферменти, що беруть участь у відновленні нітратів до аміаку.

Слід ширше застосовувати внесення азотних добрив частинами, у строгій відповідності до потреб сільськогосподарських культур по основних етапах органогенезу, використовуючи дані ґрунтово-рослинної діагностики.

Велике значення мають способи внесення добрив. Зокрема, локалізація їх у ґрунті сприяє зниженню втрат газоподібних сполук азоту в 1,5—2 рази, що посилюється гальмуванням нітрифікації внаслідок дії високої концентрації солей у стрічці добрив на життєдіяльність нітрифікуючих мікроорганізмів.

Забороняється застосування азотних мінеральних добрив на дуже кислих грунтах (рНкс, < 4,0), на території першого поясу зони санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, по мерзлому або покритому снігом ґрунту, а також на ґрунтах з підвищеним вмістом мінерального азоту.

Дуже важливим є поєднання внесення органічних і мінеральних добрив. Використання 20—30 т/га гною забезпечує рослини азотом, не спричинює появи надлишків нітратів у ґрунті та рослинах. Внесення у грунт соломи також запобігає надмірному накопиченню нітратів. Через те що співвідношення С:К у соломі становить 60—80, у грунті відбувається посилене зв'язування рухомих сполук азоту у мікробній плазмі, що призводить до зменшення концентрації і втрат нітратів.

Враховуючи активне вбирання нітратів рослинами, слід якомога менше часу залишати ґрунт без посівів, ширше застосовувати зайняті пари, проміжні культури, посіви багаторічних трав. Люцерна, наприклад, маючи глибоку кореневу систему, здатна поглинати нітрати з глибини 2—4 м, запобігаючи проникненню їх з підґрунтових вод і поліпшуючи азотний режим ґрунту.

Важливим заходом стабілізації азотного режиму ґрунту є мінімалізація його обробітку. Безполицевий обробіток стримує процеси мінералізації органічної речовини і сприяє накопиченню стійких до розкладу органічних сполук.

Підвищений вміст нітратів спостерігається не лише у грунтах, айв рослинах.

Таблиця. Показники нітратів у товарній частині рослин, мг/кг сирої маси

Рослини Реальний вміст МДР*
Кавуни 40-600
Баклажани 80-270
Дині 40-500
Капуста білокачанна 260-3000
Капуста салатна 1000-2700
Кабачки 400-700
Картопля 40-980
Цибуля зелена 40-1400
Цибуля ріпчаста 500-900
Морква 160-2200
Огірки 80-560
Перець солодкий 40-330
Петрушка (зелень) 1700-2500
Салат 400-2960
Салат 400-2960
Буряк столовий 200-4500
Сельдерей 120-1500
Томати 10-180
Часник 40-300
Шпинат 600-4000
Щавель 240-4000

*Максимально допустимий рівень.

 

За даними дослідників, серед представників вищих рослин виділяють групи родин, здатних акумулювати значну кількість нітратів. До них належать родина амарантових, маревих, зонтичних, складноцвітих, хрестоцвітих, пасльонових. Серед родин овочевих культур найбільш здатні до накопичення нітратів капустяні, гарбузові, сельдерейні, пасльонові, а серед окремих культур — редька біла, буряк столовий, салат, шпинат, редиска.

Допустима (безпечна) добова доза надходження нітратів до організму людини — 5 мг на 1 кг маси тіла. Дорослій людині масою 60—80 кг 325 мг нітратів, спожитих за добу, не повинні зашкодити здоров'ю. Згідно з Держстандартом на питну воду, кожен літр її може містити до 45 мг нітратів.

При визначенні гранично допустимих концентрацій (ГДК) нітратів у сільськогосподарській продукції враховують їх реальний вміст у рослинах, але основна вимога полягає у гарантуванні безпеки при споживанні середнього раціону. Саме з урахуванням цих умов розроблено ГДК нітратів і нітритів та введено Держстандарти а продукти харчування і корми.

Фосфорні і калійні добрива являють собою меншу небезпеку як забруднювачі навколишнього середовища. Внаслідок низької рухомості вони слабо мігрують по профілю ґрунту і не потрапляють до підґрунтових вод. Однак при інтенсивних ерозійних процесах сполуки фосфору та калію втрачаються із ґрунту з твердим стоком. Через це існує небезпека забруднення водойм. Підвищена концентрація фосфору спричинює евтрофікацію води, загибель мешканців водойм. Всі протиерозійні заходи слід розглядати як способи запобігання забруднення навколишнього середовища фосфором і калієм.

Значно більшу небезпеку для рослин і навколишнього середовища являють собою баластні речовини, що містяться у фосфорних і калійних добривах. Зниження вмісту цих компонентів — технологічна проблема, що вирішується при їх виробництві. Сьогодні вже розроблено технологію отримання обезфторених фосфатів. Проблеми зменшення вмісту в добривах інших токсичних домішок (кадмію, цинку, свинцю, ртуті, алюмінію та ін.) теж вимагають нагального вирішення.

Заслуговують на увагу шляхи удосконалення форм і розширення асортименту мінеральних добрив, насамперед виробництва безбаластних високоефективних концентрованих простих і складних добрив, таких, як поліфосфат калію, амонію, кальцію та ін., з вмістом поживних речовин 70—98 %.

Забруднення навколишнього середовища зумовлено не лише кількістю внесених добрив, а й низькою культурою хімізації землеробства, використанням недосконалих або екологічно дуже несприятливих технологій.

Нерівномірність розподілу добрив при їх внесенні у виробничих умовах удвічі — утричі перевищує допустимі межі. Саме з цієї причини ефективність азотних добрив знижується на 40-50%, фосфорних — на 35-40, калійних і складних — на 15-20%, різко загострюється екологічна обстановка, через те що у грунті створюються осередки з надмірно високим вмістом елементів живлення.

Внаслідок нерівномірного внесення мінеральних добрив створюється неоднорідний стеблостій у межах полів, що призводить до втрат врожаю. Слід прискорити розробку і впровадження у виробництво високопродуктивних машин нового типу, які забезпечили б рівномірне поверхневе і внутрішньо-ґрунтове локальне внесення добрив, що підвищило б коефіцієнт використання елементів живлення і покращило екологічну ситуацію на полях.

 

Таблиця Гранично допустимі концентрації нітратів та нітритів у кормах , мг/кг сирої маси

Корми Нітрати Нітрити
Комбікорми для великої рогатої худоби
Комбікорми для свиней та птиці
Сіно, солома
Зелений корм
Картопля
Буряк столовий
Силос
Зерно
Трав'яне борошно
Жом сухий
Жмих

З осторогою слід ставитись до хімічних меліорантів, що являють собою побічні продукти промислових підприємств. Відходи металургійних і цементних заводів, а також багатьох підприємств шкіряної та хімічної промисловості, що застосовуються для вапнування ґрунтів, містять велику кількість баластних речовин, низка з яких є токсичними. У середньому 3 т меліорантів промислового походження містять не більше 2 т карбонату кальцію.

Фосфогіпс як відхід хімічної промисловості містить велику кількість фтору і низку інших токсичних елементів, тому його застосування для меліорації солонців мусить бути строго контрольованим.

Використовувати відходи промислових підприємств для хімічної меліорації можна лише після їх всебічного аналізу, звернувши увагу на вміст у них важких металів, радіонуклідів. При обгрунтуванні можливості застосування цих відходів потрібно також проводити польові випробування з аналізом якості продукції.

Якщо для захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів застосовуються пестициди, то їх форми і норми повинні строго лімітуватись і регламентуватись. Разом з цим слід враховувати фітосанітарний стан поля, прогноз чисельності шкідників, екологічні пороги їх шкідливої дії, поширеність хвороб і бур'янів, агрометеорологічні умови.

Пестициди повинні мати високу специфічність дії, характеризуватись відсутністю або обмеженістю канцерогенної та іншої токсикологічної активності. Перевагу слід надавати препаратам з високою вибірковою токсичністю для шкідників, таким, що використовуються у невеликих дозах і швидко розкладаються в навколишньому середовищі, а також формам з контрольованим виходом діючої речовини (гранульованим, мікрогранульованим, полімерної системи) та ін. При внесенні пестицидів слід забезпечувати їх мінімальне надходження на поверхню і за межі оброблюваного шару ґрунту. Замість суцільного потрібно застосовувати стрічковий і крайовий обробіток пестицидами, що дозволить зменшити витрати препаратів. Недопустимо вносити пестициди з літаків.

Враховуючи високу небезпеку пестицидів для навколишнього середовища, їх здатність тривалий час зберігати токсичність у ґрунті, нормування їх застосування повинне заслуговувати особливої уваги.

  • При застосуванні гербіцидів необхідно контролювати такі гігієнічні нормативи:
  • ГДКРз — гранично допустима концентрація пестициду в повітрі робочої зони;

· термін відновлення робіт на полях і в садах, оброблених пестицидами, термін виходу на робочі ділянки;

· МДР — максимально допустимий рівень залишкового вмісту пестициду в продуктах харчування;

· ГДКВв — гранично допустима концентрація пестициду у воді водойм господарсько-питного призначення;

· ГДКГ — гранично допустима кількість пестициду у ґрунті;

· термін від останнього обробітку ґрунту пестицидами до часу початку збирання врожаю — термін очікування.

Останнім часом для оцінки небезпеки пестицидів для людей використовується такий критерій, як допустима добова доза (ДДД), яка характеризує біологічну активність речовини з урахуванням її токсичних властивостей і можливості спричинити сторонні ефекти і віддалену післядію.

ДДД — максимально допустима доза діючої речовини (мг/кг маси тіла), щодобове надходження якої до організму людини протягом усього життя не спричинює захворювань чи відхилень від стану здоров'я і не чинить негативної дії на наступні покоління. Показники ГДК токсичних речовин у ґрунті істотно відрізняються від ГДК у водах, атмосферному повітрі і продуктах харчування.

При плануванні і проведенні заходів хімічного захисту рослин потрібен комплексний підхід, що ґрунтується на об'єктивних критеріях оцінки небезпеки забруднення навколишнього середовища і сільськогосподарської продукції і враховує токсичність пестицидів для людини. Перевагу слід надавати агрохімічним, біологічним і селекційно-генетичним методам боротьби.

Впровадження в науково обґрунтованих сівозмінах стійких до хвороб сортів, оптимізація строків посіву та норм висіву, своєчасний обробіток ґрунту і якісне проведення агротехнічних заходів догляду за рослинами дозволяють значно скоротити застосування гербіцидів, а в низці випадків — цілком відмовитися від їх застосування.

Дата публикации:2014-01-23

Просмотров:741

Вернуться в оглавление:

Комментария пока нет...


Имя* (по-русски):
Почта* (e-mail):Не публикуется
Ответить (до 1000 символов):







 

2012-2018 lekcion.ru. За поставленную ссылку спасибо.