Разделы

Авто
Бизнес
Болезни
Дом
Защита
Здоровье
Интернет
Компьютеры
Медицина
Науки
Обучение
Общество
Питание
Политика
Производство
Промышленность
Спорт
Техника
Экономика

Посилення трудової та творчої активності працівників, поліпшення соціальних відношень в колективі 8 страница

 

 

де Вп – первинна (балансова) вартість обладнання, що використовується при проведенні НДДКР;

Тн – час використання обладнання при проведенні НДДКР;

На – норма амортизації, %;

Фд – річний дійсний фонд часу роботи обладнання.

 

3. Основна зарплата виконавців НДДКР, а саме наукових та інженерно-технічних працівників, робітників і службовців, що зайняті розробкою теми; основних працівників дослідного виробництва, наукового керівника, або головного конструктора; креслярів, копіювальників, лаборантів тощо і розраховується за формулою:

 

де п – кількість категорій співробітників, які беруть участь у НДДКР;

Сrі – середньоденна або середнього динна зарплата співробітника 1-ої категорії;

Tі – трудомісткість робіт, які виконуються співробітниками 1-ої категорії.

 

4. Додаткова зарплата виконавця, яка розраховується таким чином:

 

де Кдз – коефіцієнт додаткової зарплати (Кдз=0,14-0,15)

 

5. Відрахування на соціальні заходи:

 

 

де Rс– ставка відрахувань згідно з чинним законодавством.

 

6. Наукові та виробничі відрядження.

7. Оплата робіт, виконаних сторонніми організаціями конструкторськими та технологічними організаціями.

8. Непрямі (накладні) витрати. На цю статтю відносяться витрати з виробництвом, управлінням і господарським обслуговуванням, які однаково стосуються всіх розробок, що проводяться в організації (наприклад, витрати на енергію, паливо, амортизаційні відрахування, вартість допоміжних матеріалів, зарплата апарату управління, канцелярські витрати тощо) величина яких коливається в межах 0,5-1,0 і визначається як

 

 

де Rнепр– коефіцієнт непрямих витрат.

 

За джерелами фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт розрізняють витрати з фондів розвитку виробництва, держбюджетні, за рахунок банківського кредиту, продажу акцій тощо.

Крім цього розрізняють витрати по етапах НДР. Специфіка планування витрат в напрямку НД обумовлена їх особливостями. За свою екологічною природою ці витрати як одноразові так і поточні є авансовими, тобто відриваються на тривалий період від безпосереднього виробництва. Період від вкладання засобів до отримання кінцевого результату складає приблизно 10 років.

 

3 Економічна ефективність освоєння нової продукції та вибір оптимального варіанта технологічного процесу

 

Забезпечення високої ефективності нових видів продукції вимагає ретельного її економічного обґрунтування на всіх стадіях розроблення і впровадження. Найчастіше це здійснюють, проводячи розрахунки на основі економічного ефекту шляхом порівняння приведених витрат:

 

 

де С – собівартість одиниці продукції;

Ен – прийняти для інвестицій коефіцієнт ефективності капіталовкладень, який приймають в межах 0,08-0,0254;

К – питомі капіталовкладення.

 

Економічна ефективність від впровадження нової або оновленої продукції на рівні підприємства визначається за такими узагальнюючими показниками:

- строк окупності капітальних витрат на нову або модернізовану продукцію;

- коефіцієнт витрат, зворотний строку окупності.

При цьому, ефективними вважаються новинки, абсолютна ефективність яких (Еа) не нижче нормативної та базової

 

де Дчп – приріст чистої продукції в результаті впровадження нововведення;

Кв – витрати на нововведення.

 

Рентабельність витрат на впровадження нової або оновленої продукції, яку особливо важливо врахувати, являє собою відношення приросту прибутку до обумовлених її витрат. Строк окупності капітальних витрат на нововведення визначається за формулою:

 

 

де П – прибуток, отриманий в t - році в результаті використання нововведень.

 

Приріст прибутку в результаті впровадження нової продукції (оновленої) розраховується за формулою:

 

 

де Ц1 і Ц2 – оптова ціна одиниці до і після нововведення;

С1 і С2 – собівартість одиниці продукції до і після нововведення;

N1 і N2 – обсяг продукції.

 

При цьому встановлюється вплив різних факторів на прибуток:

- зниження собівартості (зниження питомих витрат заробітної плати, матеріальних витрат, страхових платежів на одиницю продукції, зміни амортизаційних відрахувань, витрат на утримання і експлуатацію обладнання);

- підвищення якості продукції (надбавок до оптової ціни та збільшення обсягу виробництва).

Для нововведень, при використані яких витрати та результаті, в тому числі об’єм та якість продукції, не змінюються по роках розрахункового періоду, економічний ефект визначається за формулою:

 

де Рв і Вр – відповідно незмінні по роках розрахункового періоду результати нововведення та витрати на них:

 

 

де Вп – річні поточні витрати при використанні нововведення (без урахування амортизації на реновацію);

Ен = 0,15;

К - одноразові витрати;

Кр – норматив реновації основних фондів при використанні нововведення з урахуванням фактора часу.

 

Вирішення питань, пов’язаних з вибором оптимальних варіантів технологічного процесу також базується на визначення річного економічного ефекту та порівнянні приведених витрат по базовому і запроектованих варіантах. У спрощених варіантах ці розрахунки зводиться до визначення технологічної собівартості продукції та критичної програми.

Технологічна собівартість являє собою сукупність елементів витрат, що зазнають зміни у процесі заміни базового варіанта технологічного процесу на запропонований.

Критична програма – це така програма випуску виробів, яка визначає доцільність переходу на новий варіант технологічного процесу.

Для її визначення технологічну собівартість розподіляють на умовно-постійні (Суп) та змінні (Сз) елементи витрат.

 

 

4 Об’ємно календарне планування виробництва нової продукції. Мережні методи планування

 

Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції передбачає доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт із підготовки до виробництва, проведення необхідних розрахунків і обсягів робіт, складання графіків виконання останніх.

Мережні методи планування.

Одним із методів координації розробок і оптимізації ресурсів на стадії організаційної підготовки виробництва є мережне планування і управління.

Основним плановим документом в системі СПУ є мережний графік – інформаційно-динамічні моделі із зображенням взаємозв’язків і результатів всіх робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети розробки.

Застосування мережних моделей для вирішення організаційних задач обґрунтовано наступними особливостями:

- У лінійному графіку система виробництва подана в статичній схемі і не відбиває динаміки.

- У лінійному графіку відсутні наочно позначені взаємозв’язки між окремими операціями (роботами).

- Лінійні графіки мають жорстку структуру, негнучкі, важко піддаються врахуванню змінювальних ситуацій.

- За допомогою лінійних графіків важко описати різні варіанти рішень і прогнозувати хід виробничого процесу.

 

Мережна модель вільна від цих недоліків. Мережний графік має два основних елементи – роботу і подію.

Роботами називаються будь-які виробничі процеси чи інші дії, які приводять до досягнення відповідних результатів (подій).

Робота зображується суцільною лінією зі стрілкою. Залежність (фіктивна робота), що не потребує ані часу ані ресурсів, а тільки відображає відношення (технологічні або організаційні) між суміжними роботами на мережному графіку зображується пунктирною лінією.

Подія в мережному графіку означає: факт закінчення усіх робіт, що входять до неї, можливість початку робіт, що виходять із неї.

Подія не є процесом і не має тривалості. Події бувають початковими, кінцевими, простими, складними, проміжними, попередні, наступні.

Послідовність різних робіт, у яких кінцева подія попередньої роботи збігається з початковою подією наступної роботи, називається шляхом.

Шлях від початкової події до завершальної події називається повним шляхом.

Критичний шлях – це повний шлях, що має найбільшу тривалість із усіх шляхів, а роботи, що належать на цьому шляху називаються критичними роботами.

Правила побудови сіткового графіка.

1. Між двома подіями може знаходитись тільки одна робота. Для зображення паралельної роботи вводиться додаткова подія і залежність

 

 

 
 
а


б
а

б

в
в

 

Рисунок 4.1 – Введення додаткової події і залежності

 

2. Якщо роботи «б», «в», «г», «д», здійснюються відповідно після часткового виконання роботи «а», то роботу «а» варто розділити на складові частини «а1», «а2», «а3», після яких виконуються відповідні роботи «б», «в», «г», «д».

 
 

 



Рисунок 4.2 – Розподіл робіт на складові

 

 

3. Якщо для здійснення роботи «б» потрібно виконати роботу «а», а для здійснення роботи «г» необхідно виконати роботу «а», «в», то необхідно ввести додаткову залежність.

4. Якщо для здійснення роботи «б» потрібно виконати роботу «а», а для здійснення роботи г – роботу «а», а для здійснення роботи «д» необхідно виконати роботу «а» і «в», то необхідно ввести одну додаткову подію і 2 залежності.

 
 

 

 


Рисунок 4.3 – Складна взаємозалежність попередніх і наступних робіт

 

5. У мережному графіку не повинно бути «глухих кутів», тобто подій, з яких не виходить жодної роботи (за винятком завершальних подій) чи в яких не входить жодна робота (за винятком початкових подій) (подія 3 і 5)

6. У мережному графіку не повинно бути замкнутих контурів (роботи 0-2, 2-6, 6-7, 7-4, 4-0) утворюють замкнутий контур.

7. У мережному графіку не повинно бути подій, позначених однаковими кодами;

8. Мережний графік повинен кодуватися так, щоб стрілка (робота) виходила з події, закодованої меншим числовим значенням і входила в подію з більшим числовим значенням;

9. Декілька робіт здійснюється послідовно:

               
 
а
 
б
 
в
 
г


а

б

в

г

 

Рисунок 4.4 – Послідовне виконання робіт

 

10. Наступна робота здійснюється після виконання декількох робіт (а,б,в).

       
 
   
г
 


б
а

б

в
в

г

 

Рисунок 4.5 – Взаємозалежність попередніх і наступних робіт

 

11. Мережний графік можна починати будувати з будь-якої точки – з початку, з кінця – якщо чітко, доступно представлені логіка і технологія виробничих процесів;

12. Необхідно уникати перетинання стрілок, якщо навіть для нього потрібно змінити структуру мережного графіка.

Засоби представлення мережного графіка можуть бути графічними, табличними та матричними.

Таблиця 4.2 – Табличне представлення графіка

 

Код роботи Робота, що передує даній Дана робота Наступна робота
1-2 (1-3 - Б ВД
1-3 1-2) - А Г
2-3 Б В Г
2-5 А,В Г ЕЄ
3-4 Б Д Ж
4-5 Г Е Ж
4-6 Г Є -
5-6 Д,Е Ж -

 

Таблиця 4.3 – Матричне представлення мережного графіка

 

і/J Кінцеві події
Попередні події   х х      
    х   х  
      х    
        х х
          х

Література: [10, с.471-477,478-480,480-483], [11, с.269-272].

 

Питання для перевірки знань

1 У чому полягає суть та значення процесу планування нової та оновленої продукції?

2 Що в себе включає план підготовки виробництва?

3 У чому полягає зміст стадій підготовки виробництва?

4 На основі яких узагальнюючих показників визначається економічна ефективність впровадження нововведень на підприємстві?

5 Що таке технологічна собівартість та критична програма?

6 Що передбачає об’ємно-календарне планування виробництва нової продукції?

7 Мережні методи планування.


Список літератури

 

1 Бондар Н.М. Економіка підприємства. Навч. посібник. К.: «А.С.К», 2004. – 400с.

2 Зінь Е.А., Турченко М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 320с.

3 Егупов Ю.А. Організація виробництва на промисловому підприємстві. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 488с.

4 Макаровський Т,П., Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2003. – 304с.

5 Оберемчук В.Р. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 128с.

6 Пасічник В.Г., Акіміна О.В. Планування діяльності підприємства. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 256с.

7 Петрович Й.М., Захарчин Г.М., Буняк С.О. Організація виробництва: Практикум – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 336с.

8 Плоткін Я.Д., Янушкевич О.К. Організація і планування виробництва на машинобудів-ному підприємстві. Навч. видання. – Львів. Світ, 1996. – 352с.

9 Салига С.Я., Желябін В.О., Бойко О.В., Дідовець О.В.. Салига К.С. Економіка та підприємництво. Практикум. Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 752с.

10 Семенов Г.А., Станчевський В.К., Панкова М.О. Організація і планування на підприємствах. Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 528с.

11 Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навчальний посібник. – К.: «Каравела», 2003. – 432с.

Дата публикации:2014-01-23

Просмотров:445

Вернуться в оглавление:

Комментария пока нет...


Имя* (по-русски):
Почта* (e-mail):Не публикуется
Ответить (до 1000 символов):







 

2012-2018 lekcion.ru. За поставленную ссылку спасибо.