Разделы

Авто
Бизнес
Болезни
Дом
Защита
Здоровье
Интернет
Компьютеры
Медицина
Науки
Обучение
Общество
Питание
Политика
Производство
Промышленность
Спорт
Техника
Экономика

Посилення трудової та творчої активності працівників, поліпшення соціальних відношень в колективі 4 страница

Тривалість технологічного циклу при послідовному поєднанні операцій розраховується за формулою:

де m – кількість операцій;

tі – нормативний час на обробку однієї деталі на і-ій операції;

РМі – кількість робочих місць на і-ій операції.

п – кількість деталей у партії.

Такий спосіб поєднання операцій застосовується в одиничному та серійному виробництвах.

Для паралельногопоєднання технологічних операцій характерно, що деталі після завершення однієї операції негайно передаються на наступну. Таким чином деталі однієї і тієї ж партії обробляються одночасно на всіх операціях. Малогабаритні не трудомісткі предмети передаються іноді не поштучно, а так званими транспортними партіями.

При паралельному виді руху значно скорочуються чи зовсім усуваються перерви партійності, що призводить до істотного скорочення тривалості технологічного циклу і зменшення незавершеного виробництва.

Тривалість технологічного циклу при паралельному русі предметів праці розраховується за формулою:

 

де пm – розмір транспортної партії;

- час виконання найдовшої операції (головної).

Головна операція – це операція, що має найбільшу тривалість.

Паралельне суміщення операцій забезпечує мінімальну тривалість технологічного циклу. Однак при цьому на деяких операція (за винятком першої і головної операції) виникають простої устаткування і робітників внаслідок розходжень у тривалості операцій. Повне усунення таких перерв може бути досягнуте тільки за певної синхронізації операцій, якщо:

 

 

Така рівність досягається тільки на безперервних потокових лініях. Паралельне поєднання операцій застосовується у масовому і велико-серійному виробництвах.

Паралельно-послідовний вид руху предметів характеризується тим, що наступна операція починається до повного закінчення обробки всієї партії на попередній операції і здійснюється без перерви у виготовлені партії деталей на кожному робочому місці.

Тривалість технологічного циклу при паралельно-послідовному русі більша (або дорівнює), ніж паралельному, але істотно менше, ніж при послідовному.

Цей метод поєднання операцій застосовується при обробці предметів великими партіями, що відповідає умовам велико-серійного виробництва.

Формула розрахунку тривалості технологічного циклу при паралельно-послідовному русі:

де - сумарний час на використання коротких операцій.

За наведеними формулами визначається тривалість технологічного циклу. Інші ж його елементи визначаються за нормативами, розрахунками і дослідним шляхом.

 

8 Напрями і шляхи скорочення тривалості виробничого циклу

 

Скорочення тривалості виробничого циклу є найважливішим напрямком скорочення незавершеного виробництва на підприємстві, зниження потреби в обігових коштах, прискорення їхньої оборотності, підвищення рентабельності продукції й активів підприємства.

До основних напрямків скорочення тривалості виробничого циклу відносять:

- скорочення тривалості технологічного циклу (удосконалення конструкції продукції і підвищення рівня її технологічності, впровадження нових прогресивних технологічних процесів, підвищення автоматизації і механізації виробництва, застосування робототехніки, скорочення трудомісткості операцій при використанні досконалого інструменту);

- скорочення часу виконання контрольних операцій (удосконалення методів здійснення контролю якості продукції, механізації і автоматизація контрольних операцій, застосування активного контролю якості);

- скорочення транспортних і складських операцій (механізація і автоматизація транспортних операцій, застосування потокових методів організації виробничого процесу, скорочення внутрішньозаводських маршрутів транспортування предметів праці за рахунок оптимізації планування підприємства);

- скорочення тривалості природних процесів (удосконалення технологічних процесів виготовлення продукції, використання каталізаторів);

- скорочення часу перерв (збільшення змінності роботи, застосування паралельного і паралельно-послідовного руху предметів праці, удосконалення оперативно-календарного планування і регулювання виробництва та ін..).

 

 

Література: [3, с.59-78, 83-97, 105-107], [7, с.15, 16-20, 279-280].

 

Питання для перевірки знань

1 Сформулюйте визначення поняття «виробнича структура підприємства».

2 У чому полягає відмінність загальної структури підприємства від виробничої?

3 Сформулюйте визначення поняття «робоче місце», «дільниця», «цех».

4 Перелічите основні фактори, що визначають виробничу структуру промислового підприємства.

5 Види виробничої структури підприємства.

6 Шляхи удосконалення виробничої структури підприємства

7 Сформулюйте визначення поняття «тривалості виробничого циклу».

8 Які фактори визначають тривалість виробничого циклу?

9 Перелічите елементи, що входять до складу тривалості виробничого циклу.

10 Охарактеризуйте види руху предметів праці.

11 Назвіть основні напрями скорочення тривалості виробничого циклу.


тема 3.4 методи організації виробництва

 

План

1 Непотокові методи організації виробництва

1.1 Поняття методу організації виробництва. Організація не потокового виробництва. Загальна характеристика та область застосування не потокових методів

1.2 Поняття партії і вплив її розмірів на ефективність виробництва

1.3 Оптимізація розмірів партії. Спрощений метод розрахунку величини партії

2 Потокові методи організації виробничого процесу

2.1 Передумови організації потокового виробництва. Основні ознаки і принципи потокового виробництва. Сфера застосування потокового виробництва

2.2 Класифікація потокових ліній

2.3 Розрахунок параметрів потокової лінії

2.4 Переваги і недоліки потокового виробництва. Тенденції розвитку потокового виробництва

 

 

1 Непотокові методи організації виробництва

1.1 Поняття методу організації виробництва. Організація не потокового виробництва. Загальна характеристика та область застосування непотокових методів

 

Під методом організації виробництва розуміють сукупність засобів і прийомів організації виробничого процесу в просторі і в часі. Існують два методи організації виробництва: непотоковий та потоковий.

Непотоковий метод застосовується в одиничному, дрібносерійному та середньо серійному виробництві. Непотоковий метод практично поєднує в собі два методи, що мають побічні характеристики: індивідуальний і партіонний.

Не потокове виробництво є досить складним в організаційному відношенні і не забезпечує можливість основних принципів раціональної організації виробничого процесу.

Непотоковий метод характеризується рядом ознак:

- на робочих місцях обробляються різні за конструкцією та технологією виготовлення предмети праці, бо кількість кожного з них невелика і недостатня для нормального завантаження устаткування;

- робочі місця оснащені в основному універсальним устаткуванням;

- технологічне устаткування розміщається за однорідними групами – без визначеного зв’язку з послідовністю виконанням операцій;

- предмети праці переміщуються при обробці складними маршрутами, в наслідок чого виникають тривалі перерви між технологічним операціями.

Кількість виробничого устаткування розраховується за технологічно однорідними групами верстатів за формулою:

 

 

де Оі – кількість устаткування (обладнання) і-тої технологічної групи;

п – кількість найменувань деталей що обробляються на і-тому устаткуванні;

Nj – річна програма оброблюваних деталей j-го найменування;

tij – норма часу на обробку j-тої деталі на і-тому устаткуванні;

Зпз – витрати часу на переналагодження і-того устаткування та інші підготовчо-завершальні роботи у відсотках до машинного часу;

Теф – річний ефективний фонд часу одиниці і-того устаткування, год.;

Квн – плановий коефіцієнт виконання норм виробітку на і-тому устаткуванні.

 

 

1.2 Поняття партії і вплив її розмірів на ефективність виробництва

 

Найважливішим параметром, що справляє значний вплив на ефективність не потокового виробництва є розмір партії, тобто кількість однойменних деталей, безпосередньо оброблюваних по кожній операції без переналагодження устаткування.

В одиничному та дрібносерійному виробництві при виготовленні деталей для разових замовлень невеликих серій у якості партії деталей приймається кількість їх загальної потреби.

У серійному виробництві, коли деталі потребують періодичного чи постійного, але їх обробкою устаткування постійно не завантажене, партія деталей визначається з урахуванням конкретних виробничих умов.

Величина партії неоднозначно впливає на ефективність виробництва:

а) збільшення партії деталей сприяє зменшенню кількості переналагоджень устаткування, в результаті чого поліпшується його використання і знижуються витрати на підготовчо-завершальні роботи, спрощується планування і облік виробництва;

б) зменшення партії деталей обумовлює зниження запасів деталей у незавершеному виробництві і як наслідок, зменшення виробничої і складської площі, зниження потреб в оборотних коштах.

 

 

1.3 Оптимізація розмірів партії. Спрощений метод розрахунку величини партії

 

Суперечливий вплив розміру партії деталей на техніко-економічні показники роботи впливає встановлення оптимальної її величини.

Оптимальним є такий розмір партії, за якого загальні затрати на її виготовлення будуть мінімальними, у тому числі затрати на незавершене виробництво.

Наприкінці частіше застосовують спрощений і економічно менш обґрунтований метод розрахунку величини партії деталей. Він включає два етапи:

1. На першому етапі розраховують мінімальний (розрахунковий) розмір партії:

 

 

де tпз – норми підготовчо-заготівельного часу на партію деталей, хв..;

tj – норми штучного часу на одиницю j-ю деталь з урахуванням коефіцієнта виконання норм, хв..;

а – відсоток допустимих втрат на підготовчо-завершальні роботи в штучному часі.

Розрахунки величини партії ведуться по тій операції для якої співвідношення є найбільшим. Розмір партії, розрахований по даній операції, приймається і для всіх інших операцій, виконуваних над деталлю в даному цеху.

2. На другому етапі здійснюється корегування розрахункового розміру деталей з урахуванням зручності планування й організації виробництва.

При цьому враховується ряд вимог:

- розмір партії має бути не меншим від змінного виробітку робітника;

- партія має дорівнювати чи бути кратною місячній програмі випуску деталей, або навпаки – місячна програма випуску деталей має бути кратною партії;

- у цехах має бути забезпечене місце для збереження деталей.

 

 

2 Потокові методи організації виробничого процесу

2.1 Передумови організації потокового виробництва. Основні ознаки і принципи потокового виробництва. Сфера застосування потокового виробництва

 

Потоковим виробництвом називається прогресивна форма організації виробництва, побудована на ритмічному повторенні узгоджених у часі основних і допоміжних операцій, які виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розміщених у порядку проходження операцій технологічного процесу.

Основні ознаки потокового виробництва:

- за групою робочих місць закріплюється обробка чи складання виробу одного найменування чи строго обмеженої кількості виробів, які подібні за конструкцією та технологією виготовлення;

- робочі місця розміщуються послідовно за ходом технологічного процесу;

- технологічний процес виготовлення виробу розбивається на операції і на кожному робочому місці виконується одна чи декілька подібних операцій;

- предмети передаються з операції на операцію поштучно чи невеликими передавальними (транспортними) партіями відповідно до заданого ритму роботи потокової лінії;

- спостерігається високий рівень механізації та автоматизації основних і допоміжних операцій через вузьку спеціалізацію робочих місць.

Потокове виробництво є передовим і найбільш ефективним методом організації виробництва, що втілює в собі принципи:

- диференціації;

- спеціалізації;

- прямо точності;

- паралельності;

- пропорційності;

- ритмічності.

 

Сфера застосування потокового виробництва:

- потокове виробництво є основним методом організації виробничого процесу в масовому та крупносерійному виробництві, що характеризується стабільним випуском значних обсягів однорідної продукції;

- в серійному та дрібносерійному виробництві при виготовлені уніфікованих деталей і вузлів;

- в одиничному виробництві при виконанні швидкого налагоджуваного устаткування (обробки центрів, верстатів з ЧПК, роботів – маніпуляторів, робототехнічних комплексів).

 

 

2.2 Класифікація потокових ліній

 

Основною ланкою потокового виробництва є потокова лінія, що являє собою сукупність спеціалізованих робочих місць, які розташовані по ходу технологічного процесу і виконують певну його частину.

Класифікація потокових лінії за рядом ознак:

1 За номенклатурою виготовлених об’єктів потокові лінії підрозділяються на:

- однопредметі – це лінія на якій оброблюється або складається виріб одного найменування протягом тривалого часу (масове та крупносерійне виробництво).

- багатопредметні – це лінії на яких одночасно або послідовно виготовляються вироби різних найменувань, але подібні за конструкцією і технологією обробки чи складання (серійне виробництво).

- групові потокові лінії створюються для спільного виготовлення виробів різних найменувань, що мають конструктивну і технологічну спільність і однаковий технологічний маршрут.

- змінно-потокові лінії створюються для поперемінної обробки чи складання декількох найменувань виробів, що мають подібні технологічні маршрути.

2 За ступенем безперервності процесу потокові лінії поділяються на:

- безперервні – це лінія, на якій оброблювані предмети переміщуються по всіх операціях безперервно, тобто без між операційного пролежування.

- переривані (прямоточні) – створюються в тих випадках, коли відсутня можливість досягнення повної синхронізації операцій і відповідного вирівнювання продуктивності робочих місць.

3 За способом підтримання ритму потокові лінії підрозділяються на лінії:

- з регламентованим ритмом – предмети передаються з операції на операцію через точно фіксований часом, тобто із заданим ритмом, підтримуваним за допомогою спеціальних пристроїв.

- з вільним ритмом – його підтримання покладається на робітників і майстра.

4 За способом транспортування предметів праці розрізняють лінії:

- конвеєрні. Конвеєр – це транспортний засіб безперервної дії з механічним приводом, бувають: стрічкові, пластинчаті, візкові, підвісні, поликові та ін.

- не конвеєрні.

5 В залежності від місця виконання операцій розрізняють:

- лінії з робочим конвеєром, що є не тільки засобом переміщення предметів праці, а й місцем виконання операцій.

- лінії з конвеєром зі знаттям виробів для обробки чи складання.

6 В залежності від характеру переміщення предметів праці розрізняють лінії з конвеєрами:

- безперервного руху;

- з пульсуючим рухом (пульсуючий рух можуть мати як робочі конвеєри, так і зі знаттям предметів).

7 За охопленням виробництва розрізняють потокові лінії: дільничні, цехові, наскрізні, заводські.

8 За рівнем механізації розрізняють лінії: ручні, частково-механізовані, комплексно-механізовані, комплексно-автоматизовані, автоматичні.

 

 

2.3 Розрахунок параметрів потокової лінії

 

Перед запровадженням потокового виробництва розраховують параметри потокових ліній і спеціальних допоміжних засобів – конвеєрів.

Вихідним параметром є такт потокової лінії – інтервал часу, через який періодично здійснюється запуск виробів першого найменування.

де Фе – змінний ефективний фонд часу роботи потокової лінії, хв..;

Nз – зміни програми запуску виробів на потокову лінію, шт..

де Тзм – номінальна тривалість зміни, хв..;

Тпер – тривалість перерв протягом зміни;

Nв – зміна програми випуску виробів, шт.;

А – відсоток втрат продукції з технологічних причин, %.

У тих випадках коли передача виробів з операції на операцію здійснюється транспортними партіями, розраховується ритм потокової лінії6

 

 

де р – величина транспортної партії.

Величина, зворотна такту, називається темпом потокової лінії. Темп лінії – це кількість виробів, що випускаються (запускаються) за одиницю часу.

Теоретично необхідна (розрахункова) кількість робочих місць на кожній операції:

де tі – норма часу на виготовлення і-тої операції, хв.

При повній синхронізації операції величина Мрі завжди є цілим числом, а завантаження робочих місць повне й однакове на всіх операціях. За певної синхронізації на несинхронних операціях Мрі не дорівнює цілому числу. У випадку, якщо середнє перевантаження робочих місць в розрахунках не перевищує 12%, то округляють до найбільшого меншого цілого числа, передбачаючи зняття перевантаження в процесі налагодження потокової лінії.

При більшому перевантаженні Мрі округляють до більшого цілого числа.

Коефіцієнт завантаження робочих місць на кожній операції:

 

де Мпрі – прийнята (фактична кількість робочих місць на і-ій операції).

Крок потокової лінії являє собою відстань між осями симетрії двох поряд розташованих на конвеєрі предметів праці.

Крок визначається габаритами виробів і мінімально допустимою відстанню між ними (300мм).

Швидкість руху конвеєра повинна знаходитись в межах від 0,1 до 4,0 м/хв. Для розподільних конвеєрів вона звичайно коливається в межах 0,5-20м/хв. Для конвеєра з безперервним рухом швидкість має бути погоджена з тактом і кроком потокової лінії:

де l – крок потокової лінії.

У випадку передачі виробів передавальними (транспортними) партіями, швидкість руху конвеєра визначається за формулою:

де R – ритм потокової лінії.

Довжина робочої частини конвеєра у загальному вигляді визначається за формулою:

де N0 – кількість виробів що одночасно знаходяться на конвеєрі.

 

де Тц – тривалість виробничого процесу виготовлення виробу, чи його окремої стадії, виконуваної на потоковій лінії.

 

Повна довжина стрічкового конвеєра розраховується за формулою:

 

де П=3,14;

Д – діаметр барабана привідної станції.

 

 

2.4 Переваги і недоліки потокового виробництва. Тенденції розвитку потокового виробництва

 

Потокове виробництво має багато переваг:

Високий рівень продуктивності праці, механізації, спеціалізації і чітку організацію.

Як наслідок скорочується тривалість виробничого циклу і незавершеного виробництва, збільшується коефіцієнт використання виробничих потужностей і зменшуються витрати на виробництво.

Разом з тим потоковий метод організації виробництва має і недоліки. Для працівників – це примітивізація та монотонність їх праці, що суперечить загальній тенденції підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня працівників. Крім того, одноманітність роботи на потокових лініях не дає можливості працівникам реалізувати індивідуальні можливості. Для підприємства вузька спеціалізація робочих місць може призвести до ускладнень при переході на випуск іншої продукції.

Однак потокове виробництво використовує новітні наукові досягнення і має певні тенденції для розвитку. Основні з них є такі:

- автоматизація потокового виробництва;

- підвищення гнучкості технологічних систем і схем, застосування верстатів з ЧПК;

- впровадження багатофункціональних роботів – маніпуляторів;

- створення гнучких автоматизованих систем;

- збільшення змістовності праці шляхом укріплення операцій, відмови від прив’язування робітників до однієї операції, переведення робітників на суміжні роботи.

 

Література: [3, с.121-123, 126-138], [7, с.37-48].

 

Питання для перевірки знань

1 Назвіть основні ознаки непотокових методів організації виробництва.

2 Що розуміється під партією деталей і як впливає її розмір на ефективність виробництва?

3 Як розрахувати оптимальний розмір партії?

4 Перелічите основні ознаки потокового виробництва.

5 Які принципи повною мірою реалізуються в поточному виробництві?

6 Якою є сфера застосування потокових методів організації виробництва?

7 Дайте визначення потокової лінії.

8 Розкрийте класифікацію потокових ліній.

9 Дайте визначення основних параметрів потокових ліній.

10 Запишіть формули розрахунку параметрів потокової лінії.


тема 3.5 Організація трудових процесів і робочих місць

 

План

1 Основні завдання і напрямки організації праці

2 Трудові процеси та їх класифікація

3 Організація робочих місць

4 Організація праці трудових колективів

5 Нормування праці

 

 

1 Основні завдання і напрямки організації праці

 

Організація праці людей на будь-якому підприємстві є обов’язковою умовою ефективного його функціонування оскільки праця виступає третю (і найефективнішою) складовою процесу матеріального виробництва.

Організація праці – це певний порядок побудови й здійснення трудового процесу, завдяки якому забезпечується формування й функціонування системи ефективної взаємодії працівників із засобами виробництва та між собою з метою досягнення бажаних результатів.

Головні завдання організації праці:

- економічне: забезпечення економії живої праці;

- соціальне: створення умов для підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників;

- психофізіологічне: забезпечення техніки безпеки, охорони праці й економічної життєдіяльності;

- морально-психологічне: сприяння мотивації праці.

Узагальнені напрямки організації праці:

- Розчленування процесу праці за певними ознаками розробки і впровадження раціональних форм розподілу і кооперування праці.

- Раціональна організація праці й обслуговування робочих місць.

- Удосконалення організації підбору, підготовки і підвищення кваліфікації працівників.

- Вивчення й впровадження передових прийомів і методів праці.

- Удосконалення нормування праці.

- Посилення мотиваційних аспектів праці.

- Зміцнення виробничих дисциплін.

Організація праці на підприємстві конкретизується в організацію трудових процесів.

 

 

2 Трудові процеси та їх класифікація

 

Трудовий процес є також заздалегідь передбаченим порядком і способом сукупних дій працівників над предметом праці за допомогою технічних засобів праці з метою отримання якісного результату праці у вигляді готової продукції (послуги).

Трудовий процес – процес впливу живої праці на предмет праці за допомогою спеціальних технічних і технологічних засобів виробництва.

Трудовий процес – це організований процес прикладання працівниками розумових і фізичних зусиль із метою перетворення матеріальних ресурсів у корисні цінності та блага.

Трудовий процес складається:

- операції;

- комплексні прийоми;

- окремі прийоми;

- трудові дії;

- трудові рухи.

Трудова операція – частка трудового процесу, яку виконує робітник на робочому місці за допомогою наявних засобів виробництва.

Трудовий прийом – частка операції з певним цільовим призначенням сукупності дій робітника в межах конкретного робочого місця.

Трудова дія – елемент трудового прийому, необхідний для виконання однієї з його частин.

Трудовий рух – однократне переміщення рук, ніг, пальців, тулуба, очей.

Фіксажна точка – зовнішнє позначення відокремлення одного трудового руху від наступного.

Класифікація трудових процесів приведена у таблиці 3.5.1.

 

Таблиця 3.2 – Класифікація трудових процесів

 

Ознаки класифікації Види процесів
Призначення та характер предмету і продукту праці Основні і допоміжні, матеріально-енергетичні (трудові процеси основних і допоміжних робітників), інформаційні (трудові процеси керівників, спеціалістів, технічних виконавців).
Виконувані функції Трудові процеси робітників, зайнятих виготовленням продукції в основних та допоміжних цехах; обслуговуванням робочих місць і устаткування в основному і допоміжному виробництвах. Трудові процеси працівників розумової праці, зокрема керівників, спеціалістів, технічних виконавців.
Рівень механізації і характер впливу на предмет праці Річні. Машино-ручні. Машинні. Автоматизовані.
Ступінь повторюваності процесів Повторюються. Не повторюються. Періодично повторюються. Різноманітні.

 

 

3 Організація робочих місць

 

Робоче місце – зона трудових дій робітника (групи) з необхідним технологічним устаткуванням, приладами, робочим інструментом, оснащенням, потрібним для якісного виконання виробничого завдання.

Робоче місце як первинна ланка виробництва, являє собою зону трудової діяльності працівників, що має всі необхідні для виробництва якісної продукції засоби.

Головні характеристики робочих місць:

- оснащення;

- плановість;

- технічна озброєність;

- організація;

- умови праці.

Оснащеність робочого місця від його спеціалізації, виду обробки предмета праці та характеру виробничого процесу, рівнем технічного розвитку, загального стану засобів виробництва, складності технології, організації та культури виробництва.

Плановість робочого місця повинна враховувати фізіологічні особливості людини й забезпечувати таку організацію трудового процесу, яка повністю виключала б зайві рухи та зайве напруження.

Технічна озброєність робочого місця включає в себе:

- основне технічне устаткування;

- предмети технологічного оснащення (інструменти, прилади);

- допоміжне устаткування та інвентар для розміщення і зберігання оброблюваних предметів праці;

- підйомні та транспортні засоби, прилади, що створюють сприятливу обстановку й безпеку праці;

- предмети для підтримання порядку та чистоти на робочому місці.

Організація робочого місця – це система заздалегідь розроблених заходів найбільш ефективного оснащення, технічного озброєння, плановості, обслуговування та створення сприятливих умов праці.

Під умовами праці мають на увазі сукупність факторів виробничого середовища, наявних на робочому місці, що впливають на працездатність робітника та взагалі на стан його здоров’я в процесі трудової діяльності.

Дата публикации:2014-01-23

Просмотров:462

Вернуться в оглавление:

Комментария пока нет...


Имя* (по-русски):
Почта* (e-mail):Не публикуется
Ответить (до 1000 символов):







 

2012-2018 lekcion.ru. За поставленную ссылку спасибо.